На мою думку, політична система безпосередньо пов"язана з освітою. Авторитарні режими завдяки школі пропагують уніфікованість та виправдовують своє панування. Якщо політичний режим є демократичним- тоді учні мають право вибору та у викладанні відсутня безальтернативна точка зору.
Ідеологічні засади радянської системи права не витримали перевірки часом. Ієрархічний підхід до побудови адміністративного права як галузі права, яка охоплює всі сфери суспільного життя, виявився хибним. Виродження права в жорстке управління суспільством за допомогою владних приписів та адміністративних покарань призвело до повного колапсу та занепаду країни.
Адміністративна відповідальність пересічних громадян за малозначні діяння на фоні тотального нехтування приписами законів з боку представників влади та місцевих органів самоуправління спричинила правовий нігілізм і деградацію суспільства. Сьогодні «нові» способи реанімувати норми та підходи до правопорядку у сфері державного управління призводять до подальшого поглиблення кризових явищ у суспільстві.
Життєдіяльність будь-якого суспільства поряд зі станом економіки, екології, духовної сфери значною мірою залежить від того, як це суспільство, насамперед державні інституції, громадські та інші організації приділяють увагу дітям та молоді. Кожен із нас усвідомлює, що від того наскільки здоровою, інтелектуально розвиненою буде наша молодь, настільки здоровими і духовно багатими будуть культура та економіка нашої держави. Можливість реально реалізувати свій творчий потенціал, використати гарантовані законом права молоді пов'язана із активним сприянням органів державної влади та місцевого самоврядування всіх рівнів. Дієздатна освітня галузь є головним чинником успішного розвитку держави, її впевненості у майбутньому. Стан справ у цій сфері є визначальним і для суспільства, адже завдання виховання справжнього громадянина майже цілком лягає на плечі освітян. З іншого боку, саме держава визначає пріоритети розвитку у цій галузі. Загальновідомо, що діяльність державних органів, установ, правлячих партій, тобто все те, що ми називаємо внутрішньою політикою країни, спрямована на збереження чи реформування існуючого суспільного та державного ладу. Виконати це завдання неможливо без залучення освіти.
Приєднавшись у 2005 році до Болонського процесу Україна взяла на себе ряд зобов’язань, направлених на входження до європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності українських громадян на європейському ринку праці, підняття їх конкурентоспроможності. Відтак, перегляд усталених поглядів на підготовку фахівців-юристів у вищих навчальних закладах України є закономірним кроком назустріч європейським стандартам у галузі юридичної освіти. Провідною ідеєю побудови нової схеми підготовки юристів має стати профільне безперервне навчання. Ця схема має фрактальну будову де усі її частини, базуючись на спільному фундаменті (початкова множина - кафедра) є самоподібними. Поділ початкової множини може бути бескінечним, проте сутність фракталу незмінна – кожна з частин є зменшеною копією цілого. Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» кафедра – базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.
Вважаю, що формування у учнівської молоді активної життєвої позиції та якостей соціально-відповідального громадянина, розвиток поваги до історії і традицій багатонаціональної країни неможливі без політичної інформованості.
Випускаюча кафедра у вищому навчальному закладі як провідний суб’єкт підготовки юристів повинна бути очолена доктором юридичних наук. Відповідно, лекції мають читати лише професори, семінарські заняття вести доценти, а практичні заняття вести асистенти, які мають науковий ступінь кандидата юридичних наук. При кожній випускаючій кафедрі повинна діяти наукова лабораторія, в якій вивчається науково-дослідна тема з державною реєстрацією. Роль випускаючої кафедри при цьому має полягати у:
- розробці та використанні сучасних методів та методології викладання юридичних дисциплін за напрямом спеціальності;
- створенні сприятливих умов для навчання (складання навчальних програм, наявність спеціалізованих кабінетів, лабораторій, спеціальної наукової літератури та нормативно-правових актів тощо);
- забезпеченні застосування здобутих теоретичних знань та набуття вмінь та навичок студентами через проходження практики як на самій кафедрі, так і на підприємстві, в установі, організації під керівництвом викладача кафедри.
Випускаюча кафедра разом зі спеціальними кафедрами і підрозділами вищого навчального закладу, що залучені до навчального процесу, поетапно впроваджують заходи в межах болонського процесу.
Студенти, магістри та аспіранти повинні прикріплюватись тільки до кафедри. І кафедра має здійснювати аналіз, узгодження, корегування навчального плану за яким здійснюється підготовка фахівця – юриста. Такі фахівці повинні отримувати не лише загальну професійну освіту «правознавець» а й спеціалізовану: медичне право, житлове право, ветеринарне право, сімейне право, кримінальне право, адміністративне право, морське право, екологічне право. І узгоджуватись з напрямами діяльності юристів: нотаріат, адвокатура, правоохоронна діяльність, адміністративна діяльність органів державної влади тощо.
В дії навчальний механізм за кредитно-модульною системою матиме такий вигляд. Студенти обирають відповідний курс, який відповідає обраному ними освітньому напряму. При наборі на такий курс відповідної кількості студентів кафедра забезпечує навчальний процес. Студенти слухають лекції, виконують практичні дослідні роботи в лабораторіях закріплених за відповідною групою вчених-викладачів, працюють в бібліотеці що діє при кафедрі тощо. З боку деканату здійснюється постійний контроль за їх відвідуваністю та успішністю. При цьому до таких груп можуть вільно записуватись і студенти інших ВНЗ, за погодженням з керівництвом. Після закінчення курсу студенти, готують кваліфікаційнфі роботи та складають іспит, який приймає комісія у складі завідувача, професора-лектора і професорів-експертів.
Курси, предмети, напрями підготовки повинні бути максимально адаптовані, та погоджені з майбутніми работодавцями на рівні професійних асоціацій, спілок тощо, а також у відповідності до державного замовлення. Це може відбуватись як на макро рівні, так і на рівні дво або трьох сторонніх контрактів, які дозволять ВНЗ готувати фахівців які будуть затребувані на ринку праці.
Модернизация украинского общества, направление его на достижение нового качества жизни граждан, внедрение социальных, экономических и демократических европейских стандартов жизнедеятельности человека требует от властей формирования концептуальных основ развития во всех социально важных сферах общественной жизни. С новой актуальностью стоящих перед властными институтами и задачи определения приоритетов современной молодежной политики, преобразование молодежной активности на действенную составляющую самоорганизации украинского общества. Воспитание молодого поколения в духе национального сознания и патриотизма является важным фактором, который существенно влияет на обеспечение национальных интересов Украины. Этот процесс тесно связан с необходимостью создания возможностей для самореализации молодых граждан во всех сферах общественной жизни. В первую очередь это касается обеспечения и дальнейшего развития государственных гарантий по соблюдению прав и интересов молодых граждан, содействие повышению воспитательного потенциала семьи, сотрудничества государственных органов власти и общественности. Вопрос воспитания молодежи в новых условиях социального развития, трансформации общества должен занять важное место в формировании и реализации принципиально новой государственной молодежной политики.
Курси, предмети, напрями підготовки повинні бути максимально адаптовані, та погоджені з майбутніми работодавцями на рівні професійних асоціацій, спілок тощо, а також у відповідності до державного замовлення. Це може відбуватись як на макро рівні, так і на рівні дво або трьох сторонніх контрактів, які дозволять ВНЗ готувати фахівців які будуть затребувані на ринку праці.
Відповідно мають відбутись зміни і в структурі вищого навчального закладу. Зокрема, кафедри повинні створюватись не за принципом відповідності науковій спеціальності чи напряму підготовки наукових досліджень, а відповідно до подальшої професійної діяльності юристів-випускників вищих навчальних закладів. В цьому контексті, звісно має відбуватись і структурна та кадрова реорганізація вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку правників. Має суворо дотримуватись принцип відповідності кількості тих, хто навчається до кількості тих, хто навчає. Викладач (кафедра) має нести персональну відповідальність за якість підготовки правознавця.
Також кафедра повинна забезпечити та брати участь в атестації фахівців регіону за напрямом. Щоп’ять років має відбуватись атестація кожного юриста, в результаті якої він отримує посвідчення про дозвіл займатись діяльністю за фахом підготовки. Юридична деонтологія ставить за мету кваліфікаційної атестації юриста – поліпшення якісного складу працівників юридичної сфери. Зокрема, подібна практика існує в Республіці Білорусь. Постановою Міністерства юстиції Республіки Білорусь № 1 від 06 січня 2009 р. «Інструкція про порядок видачі свідоцтв про атестацію юриста, про присвоєння кваліфікації судового експерта, про атестацію ріелтера» встановлено, що експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції Республіки Білорусь видається свідоцтво встановленого зразка на п’ять років після проведення тестування. Щоправда, термін дії такого свідоцтва може бути подовжений ще на п’ять років. Звісно, такий підхід до юридичної освіти підсилює вимоги до кожного викладача, завідуючого кафедрою, ректора вищого навчального закладу, відділу акредитації та ліцензування Міністерства освіти, науки. Молоді та спорту, профільних міністерств та відомств.
Проблема розбудови громадянського суспільства, демократичної правової держави є безпосередньо пов´язаною з розвитком правової свідомості та правової культури. Саме правова культура та правове виховання населення є соціальною гарантією дії верховенства правового закону в суспільстві. Слід зауважити, що наукове мислення та наукова правосвідомість у взаємодії з правовим мисленням і правосвідомістю особистості, що є головними елементами правової культури, здійснюють активний вплив на реалізацію верховенства правового закону. Тому надзвичайної актуальності набуває питання наукової розробки та практичного втілення нової системи громадянського виховання, мета якого - сформувати в середовищі молодого покоління комплекс громадянських якостей, потребу захищати інтереси України та реалізовувати свій особистісний потенціал на благо зміцнення вітчизняної державності. Формування правової свідомості і правової культури в нашому суспільстві не відбувалося і не може відбуватися у майбутньому стихійно, саме собою. Воно має бути результатом активної діяльності суспільства, усіх його громадян, кожної особи. По-перше, на формування правової свідомості і правової культури впливає увесь процес правотворчості, процес реалізації та застосування правових норм державними органами України, стан законності і правопорядку, розвиток правовідносин. По-друге, розкриття рушійних сил правової культури суспільства дозволяє вивести дослідження правової культури на нові рубежі з обліком інтенсивних процесів взаємодії національних правових культур. Значення цієї проблеми для України розкривається на прикладі адаптації законодавства України до міжнародних норм і стандартів прав людини, а також гармонізації законодавства України із нормативними актами Європейського Союзу. По-третє, головну увагу в процесі формування правової свідомості і правової культури суспільства потрібно все ж таки зосередити на формуванні в кожної людині позитивно-правових знань та психологічних механізмів поваги до права у структурі правосвідомості, визначення (що потребує наукового поняття) теоретичної моделі та концепції формування правової культури особи. Тому в Україні має постійно зростати внутрішня мотивація кожної особистості для активного формування правової самосвідомості та правової культури.
Студент який бажає отримати вищу юридичну освіту європейського ґатунку з першого дня навчання має бути спрямований на постійний творчий пошук. Більшість навчальних закладів, як України так і, так званих, країн Варшавського договору неспроможні забезпечити підготовку за всіма галузями права, а тому, відповідно до принципу «вільного вектору» закладеного як базового до болонського процесу, студент за узгодженням з деканатом має опановувати основи професійної майстерності і за допомогою кафедр, вчених які дислокуються у вищому навчальному закладі України та інших європейських країн. В цьому напрямі провідна роль, звісно належатиме деканатам юридичних факультетів.
Також нагально необхідною є потреба проведення чіткої межі між рівнями підготовки фахівців – бакалавр та магістр. Зокрема, пропонується відмовитися від освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” і готувати в університетах та академіях лише “бакалаврів” і “магістрів” права з наданням дипломів “магістр права за спеціалізацією науковець” та “магістр права за спеціалізацією юриспруденція”, що повністю відповідає принципам Болонського процесу. Одночасно держава повинна визнати достатність отримання диплома “бакалавр права” для отримання роботи за фахом у більшості юридичних установ, департаментів тощо на переважній більшості посад, що дозволяють надавати суспільству кваліфіковані юридичні послуги [3, с. 186]. Робота у напряму підвищення ролі випускаючої кафедри знаходиться на початковому етапі. Але без змін та реформ в сфері підготовки юристів неможливо створити в Україні сучасну систему якісної юридичної освіти.
Важливими етапами на шляху українського суспільства до демократичної консолідації є виховання толерантності, поваги до прав людини, вміння долати стереотипи, знаходити компроміс. Необхідно, щоб громадяни знали свої права і обов’язки, були впевнені, що можуть впливати на зміни в суспільстві, дотримувались закону, мислили критично і незалежно. Громадянська освіта – це вимога часу, тому розвиток та вдосконалення її системи є актуальним завданням для всіх демократичних країн. Багатий досвід громадянської освіти накопичено в умовах зрілих демократій Великої Британії, США, Канади, Франції, Італії, Нідерландів та інших, де створено різноманітні підручники, розроблено навчальні курси, діють науково-методичні центри, налагоджено відповідну підготовку та перепідготовку вчителів. Значних зусиль щодо розвитку освіти для демократії докладають і посткомуністичні країни: Польща, Румунія, Латвія, Росія. Певний досвід у цій галузі має й Україна. Сучасна українська педагогіка спирається на багату спадщину, на кращі традиції у вихованні громадян. Протягом останніх років у нашій країні вжито чимало заходів у впровадження системи громадянської освіти: випущено експериментальні підручники, які нині проходять апробацію, у загальноосвітніх школах діють експериментальні майданчики, проводяться конференції та семінари, Академією педагогічних наук України розроблено проект концепції громадянського виховання. Питання громадянської освіти знайшли відображення у проекті концепції дванадцятирічної освіти. Незважаючи на відмінність підходів, методик та масштабу національних систем громадянської освіти, єдиною залишається їх мета – виховання громадянина, який цінує та готовий відстоювати ідеали свободи, демократичні цінності і права людини. Мета громадянської освіти – сформувати особистість, якій притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю, готовність до компетентної участі у житті суспільства. Завдання громадянської освіти: надати молодому поколінню знання про світові демократичні здобутки та особливості становлення демократії в Україні; сформувати мотивацію та основні вміння, необхідні для відповідальної участі у громадсько-політичних процесах, критично-конструктивне ставлення молоді до життя суспільства; сприяти становленню активної позиції громадян щодо реалізації ідеалів і цінностей демократії в Україні; створити умови учням щодо набуття досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та комунікативної взаємодії.
Дослідження з права, які проводяться в Україні та у світі, такого високого наукового рівня потребує практичного втілення у вигляді Концепції щодо розвитку регулювання освітньої діяльності в Україні або іншого нормативного документа який має істотно вплинути на вкрай незадовільну ситуацію у сфері освітньої діяльності: низький рівень надання освітніх послуг у вищих навчальних закладах та ненадання можливості подальшого працевлаштування; порушення вимог Закону України про вищу освіту, щодо кількості науково-педагогічних працівників на кафедрах; існування подвійних стандартів в отриманні освіти (європейські рівні – магістр та бакалавр існують паралельно з радянськими – спеціаліст та молодший спеціаліст) та інші.
Для формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору має бути ідея, достатньо сильна, системообразуюча, здатна проходити стрижнем через культуру, історію і служити державотворчим фактором. На мій погляд такою ідеєю міг би стати патріотизм. Підтвердженням цього можуть бути останні події, які сталися в нашій країні та участь в них нашої молоді.
Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1392 громадянська компетентність – це «здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов'язки з метою розвитку демократичного суспільства». А саме, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів щодо суспільствознавчого компоненту передбачають: в основній школі: «…знати і розуміти ознаки та сутність держави, права, правопорушень, юридичної відповідальності, основні положення цивільного, сімейного, трудового, адміністративного, кримінального законодавства щодо неповнолітніх осіб, уміти пояснювати, аналізувати та розв'язувати правові ситуації з використанням правових знань та положень нормативно-правових актів, застосовувати засвоєні поняття і вміння під час розв'язування простих життєвих ситуацій та регулювати власну поведінку відповідно до норм права в різних видах правовідносин, виявляти ставлення до власної поведінки і поведінки інших людей з точки зору норм права, оцінювати роль права в житті людини, значення Конституції України та законодавства, прав, свобод і обов'язків людини і громадянина…», в старшій школі: «…знати і розуміти сутність і структуру суспільства, політичної системи і влади, ознаки та особливості полікультурного та громадянського суспільства, форми участі громадян у житті суспільства і держави, вміти характеризувати політичну систему України, механізми функціонування політичної системи та влади в Україні, виклики і загрози XXI століття, пояснювати сутність і ознаки демократії, громадянського суспільства, участі та лідерства, сталого розвитку, аналізувати та інтерпретувати інформацію засобів масової інформації та інших джерел, застосовувати засвоєні поняття та уміння в процесі власної участі у житті громади, держави, суспільства, колективному прийнятті суспільних рішень та розв'язанні соціальних проблем, виявляти ставлення до глобальних проблем і викликів сучасного світу та шляхів їх розв'язання, політичних процесів в Україні, оцінювати політичні системи і режими, роль політичної еліти, діяльність місцевого самоврядування, атрибути громадянського суспільства, роль засобів масової інформації…»
Тема патріотизму сьогодні є вкрай важливою для нашої країни і, насамперед, є запорукою формування громадянського суспільства. Чи існує патріотизм сьогодні, в нашій країні, в нашому місті? Часто задумувалась: невже патріоти – лише ті, хто боровся за нашу землю, за набуття кордонів державою, віддаючи життя за свободу і щасливе майбутнє нащадків. А хіба ж не можна бути патріотом без війни? Авжеж можна. Патріот – це людина, яка не цурається того, ким вона є, яка не соромиться розмовляти рідною мовою, захоплюватись національною культурою. Патріот – це не той, хто носить вишиванку та ганьбить тих, хто не розмовляє українською мовою. Це просто та людина, котрій не байдужа доля її народу, це той, хто вважає себе істинним українцем, хоче жити на Україні і мріє про той день, коли життя в нашій державі стане стабільним.Бути патріотом означає всіма силами бажати своїм землякам та державі процвітання! Це не означає негативного відношення до інших народів та бажання їм зла, а опікування своїм народом! Тому, патріотичне виховання молоді відіграє особливо важливу роль, оскільки воно є основою української національної ідеї. Виховання патріота – клопіткий консолідований процес, який є важілем державної політики, адже основним мірилом патріотизму є ставлення громадянина до становлення державності.
Одним з найважливіших чинників розвитку особистості, станов¬лення громадянського суспільства і демократичної правової держави, умовою формування правосвідомості громадянина є правова освіта. Вона спрямована на отримання знань, формування навичок, ставлень і ціннісних орієнтацій, необхідних людині для ефективного соціального функ¬ціонування, реалізації її життєвих цілей і завдань. Зважаючи на те, що формування правосвідомості учнівської молоді передбачає поєднання знань з внутрішньою позицією особи, умінням діяти відповідно до вимог права, закону, особливу увагу варто приділяти як засвоєнню системи знань учнями, так і розумінню ними обов’язковості правових норм для всіх членів суспільства. Україна є багатонаціональною державою, в якій органічно переплетені культури багатьох народів, їх традиції, звичаї, вірування, обряди. Органічне поєднання національного і загальнолюдського – це необхідна передумова розвитку і збагачення кожної культури. Життєві реалії зумовлюють формування концепції полікультуралізму, котра акцентує увагу на загальнолюдських цінностях, на принципах рівноправного співіснування різних форм культурного життя та стверджують необхідність підготовки учнів до взаємодії із соціальним середовищем, формування в них соціальних та комунікативних навичок, почуття власної гідності, відповідальності, здатності визначати власну активну життєву позицію тощо
Що являється змістом громадянськості? Це - система загальнолюдського ціннісного ставлення до глобальних, державних проблем, соціальних груп, окремих особистостей, їх діяльності, до явищ громадського життя та свідомості. Одним із головних завдань громадянського виховання має бути розвиток патріотизму - любові до свого народу, до Батьківщини, до її національних героїв та історичного минулого. Виховання патріотизму особистості передбачає прищеплення національної свідомості. Важливим показником громадянської зрілості є збереження української мови, досконале володіння нею. В умовах глобалізації людського суспільства громадянське виховання включає також почуття єдності й унікальності життя на Землі, повагу до всіх народів, їх прав, інтересів і цінностей. Вважливим є виховання розвиненої правосвідомості - усвідомлення своїх прав, свобод, обов'язків. Однією з важливих складових змісту громадянського виховання є розвиток політичної культури. Вона включає належну політичну компетентність, знання про державу, політичні організації та інститути, принципи, процедури та регламенти суспільної взаємодії, порядок виборів. Ще однією важливою складовою громадянського виховання є моральне виховання. Воно включає прищеплення гуманістичних рис. Значне місце у змісті громадянського виховання займає формування культури поведінки особистості, що ґрунтується на нормах моралі, законів, традицій, учинків людини. Загальнолюдські аспекти громадянського виховання мають за мету формування в особистості свідомого прагнення до захисту та збереження світової духовної культури.
Тезис о том, что политика и образования несовместимы, является не только ложным в своей сути, но и лицемерным в системе формирования граждан, способных к сознательному общественному выбору. Согласен с авторами статей, что образование только тогда сможет выполнять свою общественную функцию полноценно, когда формирует конкретно исторический тип личности, а не абстрактного, оторванного от жизни «гомо сапиенса». Конкретным результатом образовательного процесса и, в то же время – условием функционирования образования как социального института, является гражданин данного государства, в том числе и Украины. Поэтому не случайно великий Аристотель называл человека «политическим животным» то есть гражданином.
Від рівня освіти залежить якою наша країна буде завтра. Відповідно до цього бачення і формується вимога до нового громадянина, нової людини: які знання та компетентності потрібні, в якому об’ємі, якої якості, і котрі з них мають забезпечити конкурентоспроможність на сучасному ринку праці. Безперечно, необхідною умовою для формування високорозвиненої особистості сьогодні є налагоджене функціонування дієвого механізму виховання, що ґрунтується на багатовікових основах духовності, державності, патріотизму, соборності та відповідальності. Саме патріотичне виховання виступає важливим чинником формування активного громадянина здатного до забезпечення сталого розвитку держави. Тому першочергово необхідно знайти пріоритетні напрямки патріотичного виховання в освітньому просторі України та необхідні інструменти для приведення його у відповідність з потребами сьогодення.
Побудова нового демократичного, гуманного суспільства, яке орієнтується на високі національні і загальнолюдські цінності, набуває, насамперед, виховного характеру. Особливо це стосується підростаючого покоління, якому в недалекому майбутньому відстоювати та примножувати здобутки нашої незалежності. Зараз, в умовах економічної, політичної кризи, відбувається інтенсивний процес соціальної і моральної деградації частини учнівської молоді, надмірного захоплення негативними формами комерційного бізнесу і низькопробною культурою. Відтак, притуплюються природні потреби в пізнанні, втрачається інтерес до чесної праці, знецінюються духовні ідеали
Виховання громадянина має бути спрямованим на розвиток патріотизму, національної самосвідомості, культури міжетнічних відносин, планетарної свідомості, правосвідомості, політичної культури, дбайливого ставлення до природи, моральності, культури поведінки особистості. Застосування форм і методів громадянського виховання покликане формувати в особистості когнітивні, нормативні та поведінкові норми, вміння міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, аналізувати проблеми, робити власні висновки, брати участь у громадському житті, набувати вмінь та навичок адаптації, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізовуватися тощо.
Оскільки першочерговим завданням виховного процесу є підготовка учнівської молоді до повноцінного життя та праці, випускник сучасної школи, який житиме і діятиме в умовах постіндустріального суспільства, повинен вміти гнучко адаптовуватися до різноманітних життєвих ситуацій, самостійно отримувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці, бути суспільно активним, комунікабельним, контактним в різноманітних соціальних групах, уміти критично мислити, попереджувати конфліктні ситуації або вміло виходити із них. Ефективність громадянського виховання великою мірою залежить від соціальних відносин, що склалися в суспільстві, а також від технологій, котрі використовуються педагогами для формування громадянської самосвідомості учнівської молоді.
Показниками громадянської активності є реалізація здобутих громадянських знань, власних прав, свобод і обов’язків; ініціативність; здатність до самоактуалізації та лідерства у колективі; вміння самостійно робити вибір і приймати рішення; вмотивована інформаційна діяльність. Основними критеріальними показниками здатності до соціальної взаємодії визначено: соціальну орієнтацію; прагнення до соціальної гармонії; здатність до колективної діяльності; позитивно спрямовану комунікативність; толерантне ставлення до інших; гуманізацію взаємин. Звичайно, ЗМІ не можуть забезпечити систематичне і глибоке засвоєння політичних знань. Це завдання спеціальних освітніх установ. Та все-таки мас-медіа, супроводжуючи людину протягом усього життя, у тому числі й після завершення навчання, значною мірою впливають на сприйняття нею політичної та соціальної інформації.
Воспитание гражданина и патриота, осознающего цели и задачи жизнедеятельности личности, общества и государства, их роли в культурно-историческом развитии, способного к сохранению и приумножению духовно-нравственных ценностей, традиций и достижений своего Отечества, является одной из приоритетных задач, без выполнения которой невозможно возрождение величия и будущее Украины.
Аристотель підкреслював, що людина є «політичною твариною», тому і існує у суспільстві собі подібних. Як відомо, між поняттями «знати» та «використовувати» ці знання на практиці, існує досить велика відстань. Тому головну увагу у сфері громадянської освіти слід приділяти саме напрацюванню навичок реальної участі громадян у формуванні та реалізації державної політики, моделюванню практичних ситуацій. Серйозною перешкодою на шляху громадянської освіти є розрив між теоретичними знаннями та повсякденною соціальною практикою. Для того щоб виправити таку ситуацію необхідно широке залучення молоді до практичної діяльності у сфері побудови громадянського суспільства. Методами реалізації цих завдань може бути участь молоді у дитячих та молодіжних громадських організаціях, у роботі шкільного самоврядування участь та врешті-решт у роботі консультативно-дорадчих органах при органах влади. Це дасть змогу на власному досвіді опанувати знання щодо функціонування державного механізму в Україні, принципів роботи органів влади та взаємодії з інститутами громадянського суспільства.
Вважаю, що сучасна учнівська молодь є скоріше об’єктом, а не суб’єктом становлення громадянської культури, усупереч суспільним потребам і державним деклараціям. Вирішення проблем формування та розвитку громадянської культури молоді полягає не стільки в удосконаленні системи державної молодіжної політики, скільки у вирішенні фундаментальних проблем становлення правової держави та громадянського суспільства. Яким чином і наскільки успішно розвиватиметься Україна, зрештою, залежить від рівня громадянської культури кожного громадянина, від громадянських цінностей, ідеалів, норм.
Однією з головних проблем для України на сучасному етапі є низький рівень довіри населення до державних структур, як законодавчих, так і виконавчих, а звідси витікає й невисокий рівень підтримки дій владних інституцій. У зв’язку з цим значно ускладнюється можливість проведення успішних соціально-економічних реформ, модернізація економіки та подальші демократичні перетворення українського суспільства. Зазначимо, що процес розбудови громадянського суспільства є досить складним і тривалим. А формування громадянської культури, таких базових понять, як «громадянське суспільство», «демократія», «верховенство права», розуміння принципу поділу влади, узгодження інтересів, слід розпочинати ще з дитинства.
Актуальність громадянського виховання в Україні" зумовлюється водночас процесом відродження нації. Для України, яка є поліетнічною державою, громадянське виховання відіграє особливо важливу роль ще й тому, що воно покликане сприяти формуванню соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, можливе об'єднання різних етносів і регіонів України задля розбудови й вдосконалення суверенної, демократичної держави, громадянського суспільства. Ці процеси вимагають формування громадянської культури. Важливу роль у цьому плані відіграють всі ланки системи освіти загалом і громадянська освіта та виховання, зокрема, особливо у суспільстві перехідному, де вони не тільки підтримують, а й закладають основи демократичної ментальності, формують у громадян ідеї та поняття про права і обов'язки людини, виховують здатність до критичного мислення, уміння відстоювати свої права, інтереси, переконання, усвідомлювати свої обов'язки та виявляти толерантність до поглядів іншої людини, керуватися у вияві соціальної активності демократичними принципами.
Безперечно, громадянське виховання у сучасному виховному процесі має надзвичайно важливе значення. Повноцінне формування особистості не може позитивно реалізовуватися без громадянської основи. Сьогодні як ніколи важливо спрямовувати молодь на вибір громадянсько-національних ідеалів та ціннісних орієнтацій у житті. Всебічне виховання підростаючої особистості в наш час не має сенсу без громадянського компонента. Ефективність виховання громадянськості, як і багатьох інших особистісних характеристик, значною мірою визначається реалізацією у виховному процесі діяльнісного підходу, відповідно до якого в структурі особистості виникають і закріплюються передусім ті новоутворення, у «конструювання» яких індивід вкладає свої почуття, власну працю, енергію, конкретну дію, проявляючи цілеспрямовану активність.
Я гадаю,що національні товариства сприяють формуванню людини як патріотичного громадянина своєї держави. В південному регіоні Україні на сучасному етапі дедалі активніше розгортається діяльність національно-культурних товариств. Саме завдяки їх зусиллям відбувається духовне відродження національних меншин та формування атмосфери толерантності, взаєморозуміння і взаємоповаги, утвердження міжетнічного миру і злагоди.За роки незалежності за ініціативою національно-культурних товариств та завдяки сприянню органів державної влади різними мовами видано безліч підручників, навчальних посібників та художньої літератури.
Возьмём к примеру, о.Хортица и Запорожское казачество. На основе исторических данных, об этих героях, «эхо» которых доходит к нам и сейчас, и формирует патриотизм к родине! Национально-культурные общества объединяют своей деятельностью людей разных национальностей, вероисповедания, профессии, статуса. Таким образом, позитивное влияние национально-культурных обществ влияет на формирование патриотов страны.
Ирина.19. Образование - это основа духовного, социального и экономического развития общества и государства. Целью образования является всестороннее развитие человека как личности и высшей ценности общества, развитие его талантов, умственных и физических способностей, воспитание высоких нравственных качеств, обогащение на этой основе интеллектуального, творческого, культурного потенциала народа, обеспечение общественного производства и социально-культурной сферы квалифицированными работниками, специалистами. Одной из главных целей образования есть формирование граждан, способных к сознательному общественному выбору. Чтобы достичь этой цели, необходимо образование, которое бы основывалось на демократии, национальном самосознании, уважении и общедоступности. Полная информированность учащихся и активное участие граждан в жизни общества являются главными факторами в формировании граждан к сознательному общественному выбору.
Патриотизм – это идеология, характерной чертой которой является возвышенное отношение к символам социальной группы, к которой относится человек. Формирование патриотизма, на мой взгляд, возможно при условии активного задействования граждан в жизнь общества и страны в целом. Только когда гражданин страны полностью идентифицирует себя с обществом, в котором живет, с государством, его политическим режимом, только тогда, будет воспитан глубокий патриотизм к стране.
Политическая система существенно влияет на формирование гражданского мировоззрения участников учебно-воспитательного процесса. К сожалению, в большей степени, это негативное влияние. В силу того, что политическая система, «сегодня», носит не стабильный характер, участники учебно-воспитательного процесса попадают под ложные политические стереотипы, получают ложную информацию. Так же, на негативное формирование гражданского мировоззрения участников учебно-воспитательного процесса влияет не всегда правдивая информация СМИ о политической сфере. Это в свою очередь приводит участников учебно-воспитательного процесса к формированию ошибочного мнения.
Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток політичної культури. Вона включає належну політичну компетентність, знання про типи держав, політичне влаштування суспільства, політичні організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему. Політична культура виявляється також у лояльному і водночас критично вимогливому ставленні людей до держави, її установ, органів влади, у здатності громадян брати участь у прийнятті рішень, які мають впливати на владу.
Процес розбудови правової держави, заснованої на верховенстві права та пріоритеті прав і свобод людини, формування громадянського суспільства в сучасній Україні потребує виховання компетентних, відповідальних, свідомих громадян. Молоді потрібні не тільки правові знання, а й сформовані вміння, навички, життєва позиція, компетентність, яких потребує демократичне громадянське суспільство. Демократизація суспільних відносин сприяє підвищенню активності особи як суб’єкта цих відносин, а тому й вимагає глибокого розуміння нею процесів, що відбуваються у суспільстві, їх сутності, особливостей організації, функціонування та керування ними. Сучасні реалії в українському суспільстві обумовлюють потребу в поглибленому дослідженні сутності правової культури як компонента духовної культури суспільства, групи, особистості, висвітлення впливу теоретико-методологічного потенціалу суспільства, соціальної практики у правовиховному процесі. У відповідності з цим визначається значення рівня правової культури як показника правового прогресу, цивілізованості суспільства взагалі, держави і окремої особи зокрема.
Процесс формирования гражданской идентичности на постсоветском пространстве не завершен и носит противоречивый характер. Гражданская идентичность - это компромиссный вариант идентификации личности в переходном обществе. Именно поэтому возникают противоречия между процессом создания национальных государств и формированием гражданской идентичности, между патриотизмом и национализмом. Поэтому современная система образования должна формировать, прежде всего, конкурентоспособного, современного специалиста. Если молодой человек не сможет реализовать свой творческий, научный потенциал, развить и приумножить свой человеческий капитал в своей стране - он никогда не станет истинным патриотом.
Уважаемые участники конференции, считаем очень важным активное обсуждение предложенных вопросов, потому что современный этап развития общества показывает, что политические процессы оказывают непосредственное влияние на образовательную сферу, особенно в тех направлениях, которые касаются формирование гражданской компетентности всех участников учебно-воспитательного процесса. Считаем дискуссию продуктивной и содержательной.
На мою думку, політична система безпосередньо пов"язана з освітою. Авторитарні режими завдяки школі пропагують уніфікованість та виправдовують своє панування. Якщо політичний режим є демократичним- тоді учні мають право вибору та у викладанні відсутня безальтернативна точка зору.
ВідповістиВидалитиІдеологічні засади радянської системи права не витримали перевірки часом. Ієрархічний підхід до побудови адміністративного права як галузі права, яка охоплює всі сфери суспільного життя, виявився хибним. Виродження права в жорстке управління суспільством за допомогою владних приписів та адміністративних покарань призвело до повного колапсу та занепаду країни.
ВидалитиАдміністративна відповідальність пересічних громадян за малозначні діяння на фоні тотального нехтування приписами законів з боку представників влади та місцевих органів самоуправління спричинила правовий нігілізм і деградацію суспільства. Сьогодні «нові» способи реанімувати норми та підходи до правопорядку у сфері державного управління призводять до подальшого поглиблення кризових явищ у суспільстві.
https://www.youtube.com/watch?v=ACu8OMVXcHE&feature=youtu.be
Життєдіяльність будь-якого суспільства поряд зі станом економіки, екології, духовної сфери значною мірою залежить від того, як це суспільство, насамперед державні інституції, громадські та інші організації приділяють увагу дітям та молоді. Кожен із нас усвідомлює, що від того наскільки здоровою, інтелектуально розвиненою буде наша молодь, настільки здоровими і духовно багатими будуть культура та економіка нашої держави. Можливість реально реалізувати свій творчий потенціал, використати гарантовані законом права молоді пов'язана із активним сприянням органів державної влади та місцевого самоврядування всіх рівнів.
ВідповістиВидалитиДієздатна освітня галузь є головним чинником успішного розвитку держави, її впевненості у майбутньому. Стан справ у цій сфері є визначальним і для суспільства, адже завдання виховання справжнього громадянина майже цілком лягає на плечі освітян. З іншого боку, саме держава визначає пріоритети розвитку у цій галузі. Загальновідомо, що діяльність державних органів, установ, правлячих партій, тобто все те, що ми називаємо внутрішньою політикою країни, спрямована на збереження чи реформування існуючого суспільного та державного ладу. Виконати це завдання неможливо без залучення освіти.
Приєднавшись у 2005 році до Болонського процесу Україна взяла на себе ряд зобов’язань, направлених на входження до європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності українських громадян на європейському ринку праці, підняття їх конкурентоспроможності. Відтак, перегляд усталених поглядів на підготовку фахівців-юристів у вищих навчальних закладах України є закономірним кроком назустріч європейським стандартам у галузі юридичної освіти. Провідною ідеєю побудови нової схеми підготовки юристів має стати профільне безперервне навчання. Ця схема має фрактальну будову де усі її частини, базуючись на спільному фундаменті (початкова множина - кафедра) є самоподібними.
ВидалитиПоділ початкової множини може бути бескінечним, проте сутність фракталу незмінна – кожна з частин є зменшеною копією цілого. Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» кафедра – базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.
Вважаю, що формування у учнівської молоді активної життєвої позиції та якостей соціально-відповідального громадянина, розвиток поваги до історії і традицій багатонаціональної країни неможливі без політичної інформованості.
ВідповістиВидалитиВипускаюча кафедра у вищому навчальному закладі як провідний суб’єкт підготовки юристів повинна бути очолена доктором юридичних наук. Відповідно, лекції мають читати лише професори, семінарські заняття вести доценти, а практичні заняття вести асистенти, які мають науковий ступінь кандидата юридичних наук. При кожній випускаючій кафедрі повинна діяти наукова лабораторія, в якій вивчається науково-дослідна тема з державною реєстрацією. Роль випускаючої кафедри при цьому має полягати у:
Видалити- розробці та використанні сучасних методів та методології викладання юридичних дисциплін за напрямом спеціальності;
- створенні сприятливих умов для навчання (складання навчальних програм, наявність спеціалізованих кабінетів, лабораторій, спеціальної наукової літератури та нормативно-правових актів тощо);
- забезпеченні застосування здобутих теоретичних знань та набуття вмінь та навичок студентами через проходження практики як на самій кафедрі, так і на підприємстві, в установі, організації під керівництвом викладача кафедри.
Випускаюча кафедра разом зі спеціальними кафедрами і підрозділами вищого навчального закладу, що залучені до навчального процесу, поетапно впроваджують заходи в межах болонського процесу.
Студенти, магістри та аспіранти повинні прикріплюватись тільки до кафедри. І кафедра має здійснювати аналіз, узгодження, корегування навчального плану за яким здійснюється підготовка фахівця – юриста. Такі фахівці повинні отримувати не лише загальну професійну освіту «правознавець» а й спеціалізовану: медичне право, житлове право, ветеринарне право, сімейне право, кримінальне право, адміністративне право, морське право, екологічне право. І узгоджуватись з напрямами діяльності юристів: нотаріат, адвокатура, правоохоронна діяльність, адміністративна діяльність органів державної влади тощо.
В дії навчальний механізм за кредитно-модульною системою матиме такий вигляд. Студенти обирають відповідний курс, який відповідає обраному ними освітньому напряму. При наборі на такий курс відповідної кількості студентів кафедра забезпечує навчальний процес. Студенти слухають лекції, виконують практичні дослідні роботи в лабораторіях закріплених за відповідною групою вчених-викладачів, працюють в бібліотеці що діє при кафедрі тощо. З боку деканату здійснюється постійний контроль за їх відвідуваністю та успішністю. При цьому до таких груп можуть вільно записуватись і студенти інших ВНЗ, за погодженням з керівництвом. Після закінчення курсу студенти, готують кваліфікаційнфі роботи та складають іспит, який приймає комісія у складі завідувача, професора-лектора і професорів-експертів.
Курси, предмети, напрями підготовки повинні бути максимально адаптовані, та погоджені з майбутніми работодавцями на рівні професійних асоціацій, спілок тощо, а також у відповідності до державного замовлення. Це може відбуватись як на макро рівні, так і на рівні дво або трьох сторонніх контрактів, які дозволять ВНЗ готувати фахівців які будуть затребувані на ринку праці.
https://www.youtube.com/watch?v=VvpXQO-bTHE
Модернизация украинского общества, направление его на достижение нового качества жизни граждан, внедрение социальных, экономических и демократических европейских стандартов жизнедеятельности человека требует от властей формирования концептуальных основ развития во всех социально важных сферах общественной жизни. С новой актуальностью стоящих перед властными институтами и задачи определения приоритетов современной молодежной политики, преобразование молодежной активности на действенную составляющую самоорганизации украинского общества.
ВідповістиВидалитиВоспитание молодого поколения в духе национального сознания и патриотизма является важным фактором, который существенно влияет на обеспечение национальных интересов Украины. Этот процесс тесно связан с необходимостью создания возможностей для самореализации молодых граждан во всех сферах общественной жизни. В первую очередь это касается обеспечения и дальнейшего развития государственных гарантий по соблюдению прав и интересов молодых граждан, содействие повышению воспитательного потенциала семьи, сотрудничества государственных органов власти и общественности. Вопрос воспитания молодежи в новых условиях социального развития, трансформации общества должен занять важное место в формировании и реализации принципиально новой государственной молодежной политики.
Курси, предмети, напрями підготовки повинні бути максимально адаптовані, та погоджені з майбутніми работодавцями на рівні професійних асоціацій, спілок тощо, а також у відповідності до державного замовлення. Це може відбуватись як на макро рівні, так і на рівні дво або трьох сторонніх контрактів, які дозволять ВНЗ готувати фахівців які будуть затребувані на ринку праці.
ВидалитиВідповідно мають відбутись зміни і в структурі вищого навчального закладу. Зокрема, кафедри повинні створюватись не за принципом відповідності науковій спеціальності чи напряму підготовки наукових досліджень, а відповідно до подальшої професійної діяльності юристів-випускників вищих навчальних закладів. В цьому контексті, звісно має відбуватись і структурна та кадрова реорганізація вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку правників. Має суворо дотримуватись принцип відповідності кількості тих, хто навчається до кількості тих, хто навчає. Викладач (кафедра) має нести персональну відповідальність за якість підготовки правознавця.
Також кафедра повинна забезпечити та брати участь в атестації фахівців регіону за напрямом. Щоп’ять років має відбуватись атестація кожного юриста, в результаті якої він отримує посвідчення про дозвіл займатись діяльністю за фахом підготовки. Юридична деонтологія ставить за мету кваліфікаційної атестації юриста – поліпшення якісного складу працівників юридичної сфери. Зокрема, подібна практика існує в Республіці Білорусь. Постановою Міністерства юстиції Республіки Білорусь № 1 від 06 січня 2009 р. «Інструкція про порядок видачі свідоцтв про атестацію юриста, про присвоєння кваліфікації судового експерта, про атестацію ріелтера» встановлено, що експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції Республіки Білорусь видається свідоцтво встановленого зразка на п’ять років після проведення тестування. Щоправда, термін дії такого свідоцтва може бути подовжений ще на п’ять років. Звісно, такий підхід до юридичної освіти підсилює вимоги до кожного викладача, завідуючого кафедрою, ректора вищого навчального закладу, відділу акредитації та ліцензування Міністерства освіти, науки. Молоді та спорту, профільних міністерств та відомств.
Проблема розбудови громадянського суспільства, демократичної правової держави є безпосередньо пов´язаною з розвитком правової свідомості та правової культури. Саме правова культура та правове виховання населення є соціальною гарантією дії верховенства правового закону в суспільстві. Слід зауважити, що наукове мислення та наукова правосвідомість у взаємодії з правовим мисленням і правосвідомістю особистості, що є головними елементами правової культури, здійснюють активний вплив на реалізацію верховенства правового закону. Тому надзвичайної актуальності набуває питання наукової розробки та практичного втілення нової системи громадянського виховання, мета якого - сформувати в середовищі молодого покоління комплекс громадянських якостей, потребу захищати інтереси України та реалізовувати свій особистісний потенціал на благо зміцнення вітчизняної державності.
ВідповістиВидалитиФормування правової свідомості і правової культури в нашому суспільстві не відбувалося і не може відбуватися у майбутньому стихійно, саме собою. Воно має бути результатом активної діяльності суспільства, усіх його громадян, кожної особи.
По-перше, на формування правової свідомості і правової культури впливає увесь процес правотворчості, процес реалізації та застосування правових норм державними органами України, стан законності і правопорядку, розвиток правовідносин.
По-друге, розкриття рушійних сил правової культури суспільства дозволяє вивести дослідження правової культури на нові рубежі з обліком інтенсивних процесів взаємодії національних правових культур. Значення цієї проблеми для України розкривається на прикладі адаптації законодавства України до міжнародних норм і стандартів прав людини, а також гармонізації законодавства України із нормативними актами Європейського Союзу.
По-третє, головну увагу в процесі формування правової свідомості і правової культури суспільства потрібно все ж таки зосередити на формуванні в кожної людині позитивно-правових знань та психологічних механізмів поваги до права у структурі правосвідомості, визначення (що потребує наукового поняття) теоретичної моделі та концепції формування правової культури особи.
Тому в Україні має постійно зростати внутрішня мотивація кожної особистості для активного формування правової самосвідомості та правової культури.
Студент який бажає отримати вищу юридичну освіту європейського ґатунку з першого дня навчання має бути спрямований на постійний творчий пошук. Більшість навчальних закладів, як України так і, так званих, країн Варшавського договору неспроможні забезпечити підготовку за всіма галузями права, а тому, відповідно до принципу «вільного вектору» закладеного як базового до болонського процесу, студент за узгодженням з деканатом має опановувати основи професійної майстерності і за допомогою кафедр, вчених які дислокуються у вищому навчальному закладі України та інших європейських країн. В цьому напрямі провідна роль, звісно належатиме деканатам юридичних факультетів.
ВидалитиТакож нагально необхідною є потреба проведення чіткої межі між рівнями підготовки фахівців – бакалавр та магістр. Зокрема, пропонується відмовитися від освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” і готувати в університетах та академіях лише “бакалаврів” і “магістрів” права з наданням дипломів “магістр права за спеціалізацією науковець” та “магістр права за спеціалізацією юриспруденція”, що повністю відповідає принципам Болонського процесу. Одночасно держава повинна визнати достатність отримання диплома “бакалавр права” для отримання роботи за фахом у більшості юридичних установ, департаментів тощо на переважній більшості посад, що дозволяють надавати суспільству кваліфіковані юридичні послуги [3, с. 186]. Робота у напряму підвищення ролі випускаючої кафедри знаходиться на початковому етапі. Але без змін та реформ в сфері підготовки юристів неможливо створити в Україні сучасну систему якісної юридичної освіти.
Важливими етапами на шляху українського суспільства до демократичної консолідації є виховання толерантності, поваги до прав людини, вміння долати стереотипи, знаходити компроміс. Необхідно, щоб громадяни знали свої права і обов’язки, були впевнені, що можуть впливати на зміни в суспільстві, дотримувались закону, мислили критично і незалежно.
ВідповістиВидалитиГромадянська освіта – це вимога часу, тому розвиток та вдосконалення її системи є актуальним завданням для всіх демократичних країн. Багатий досвід громадянської освіти накопичено в умовах зрілих демократій Великої Британії, США, Канади, Франції, Італії, Нідерландів та інших, де створено різноманітні підручники, розроблено навчальні курси, діють науково-методичні центри, налагоджено відповідну підготовку та перепідготовку вчителів. Значних зусиль щодо розвитку освіти для демократії докладають і посткомуністичні країни: Польща, Румунія, Латвія, Росія.
Певний досвід у цій галузі має й Україна. Сучасна українська педагогіка спирається на багату спадщину, на кращі традиції у вихованні громадян. Протягом останніх років у нашій країні вжито чимало заходів у впровадження системи громадянської освіти: випущено експериментальні підручники, які нині проходять апробацію, у загальноосвітніх школах діють експериментальні майданчики, проводяться конференції та семінари, Академією педагогічних наук України розроблено проект концепції громадянського виховання. Питання громадянської освіти знайшли відображення у проекті концепції дванадцятирічної освіти. Незважаючи на відмінність підходів, методик та масштабу національних систем громадянської освіти, єдиною залишається їх мета – виховання громадянина, який цінує та готовий відстоювати ідеали свободи, демократичні цінності і права людини.
Мета громадянської освіти – сформувати особистість, якій притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю, готовність до компетентної участі у житті суспільства.
Завдання громадянської освіти:
надати молодому поколінню знання про світові демократичні здобутки та особливості становлення демократії в Україні;
сформувати мотивацію та основні вміння, необхідні для відповідальної участі у громадсько-політичних процесах, критично-конструктивне ставлення молоді до життя суспільства;
сприяти становленню активної позиції громадян щодо реалізації ідеалів і цінностей демократії в Україні;
створити умови учням щодо набуття досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та комунікативної взаємодії.
Дослідження з права, які проводяться в Україні та у світі, такого високого наукового рівня потребує практичного втілення у вигляді Концепції щодо розвитку регулювання освітньої діяльності в Україні або іншого нормативного документа який має істотно вплинути на вкрай незадовільну ситуацію у сфері освітньої діяльності: низький рівень надання освітніх послуг у вищих навчальних закладах та ненадання можливості подальшого працевлаштування; порушення вимог Закону України про вищу освіту, щодо кількості науково-педагогічних працівників на кафедрах; існування подвійних стандартів в отриманні освіти (європейські рівні – магістр та бакалавр існують паралельно з радянськими – спеціаліст та молодший спеціаліст) та інші.
ВидалитиДля формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору має бути ідея, достатньо сильна, системообразуюча, здатна проходити стрижнем через культуру, історію і служити державотворчим фактором.
ВідповістиВидалитиНа мій погляд такою ідеєю міг би стати патріотизм. Підтвердженням цього можуть бути останні події, які сталися в нашій країні та участь в них нашої молоді.
Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1392 громадянська компетентність – це «здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов'язки з метою розвитку демократичного суспільства». А саме, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів щодо суспільствознавчого компоненту передбачають: в основній школі: «…знати і розуміти ознаки та сутність держави, права, правопорушень, юридичної відповідальності, основні положення цивільного, сімейного, трудового, адміністративного, кримінального законодавства щодо неповнолітніх осіб, уміти пояснювати, аналізувати та розв'язувати правові ситуації з використанням правових знань та положень нормативно-правових актів, застосовувати засвоєні поняття і вміння під час розв'язування простих життєвих ситуацій та регулювати власну поведінку відповідно до норм права в різних видах правовідносин, виявляти ставлення до власної поведінки і поведінки інших людей з точки зору норм права, оцінювати роль права в житті людини, значення Конституції України та законодавства, прав, свобод і обов'язків людини і громадянина…», в старшій школі: «…знати і розуміти сутність і структуру суспільства, політичної системи і влади, ознаки та особливості полікультурного та громадянського суспільства, форми участі громадян у житті суспільства і держави, вміти характеризувати політичну систему України, механізми функціонування політичної системи та влади в Україні, виклики і загрози XXI століття, пояснювати сутність і ознаки демократії, громадянського суспільства, участі та лідерства, сталого розвитку, аналізувати та інтерпретувати інформацію засобів масової інформації та інших джерел, застосовувати засвоєні поняття та уміння в процесі власної участі у житті громади, держави, суспільства, колективному прийнятті суспільних рішень та розв'язанні соціальних проблем, виявляти ставлення до глобальних проблем і викликів сучасного світу та шляхів їх розв'язання, політичних процесів в Україні, оцінювати політичні системи і режими, роль політичної еліти, діяльність місцевого самоврядування, атрибути громадянського суспільства, роль засобів масової інформації…»
ВідповістиВидалитиТема патріотизму сьогодні є вкрай важливою для нашої країни і, насамперед, є запорукою формування громадянського суспільства. Чи існує патріотизм сьогодні, в нашій країні, в нашому місті? Часто задумувалась: невже патріоти – лише ті, хто боровся за нашу землю, за набуття кордонів державою, віддаючи життя за свободу і щасливе майбутнє нащадків. А хіба ж не можна бути патріотом без війни? Авжеж можна. Патріот – це людина, яка не цурається того, ким вона є, яка не соромиться розмовляти рідною мовою, захоплюватись національною культурою. Патріот – це не той, хто носить вишиванку та ганьбить тих, хто не розмовляє українською мовою. Це просто та людина, котрій не байдужа доля її народу, це той, хто вважає себе істинним українцем, хоче жити на Україні і мріє про той день, коли життя в нашій державі стане стабільним.Бути патріотом означає всіма силами бажати своїм землякам та державі процвітання! Це не означає негативного відношення до інших народів та бажання їм зла, а опікування своїм народом!
ВідповістиВидалитиТому, патріотичне виховання молоді відіграє особливо важливу роль, оскільки воно є основою української національної ідеї. Виховання патріота – клопіткий консолідований процес, який є важілем державної політики, адже основним мірилом патріотизму є ставлення громадянина до становлення державності.
Наталія
Одним з найважливіших чинників розвитку особистості, станов¬лення громадянського суспільства і демократичної правової держави, умовою формування правосвідомості громадянина є правова освіта. Вона спрямована на отримання знань, формування навичок, ставлень і ціннісних орієнтацій, необхідних людині для ефективного соціального функ¬ціонування, реалізації її життєвих цілей і завдань. Зважаючи на те, що формування правосвідомості учнівської молоді передбачає поєднання знань з внутрішньою позицією особи, умінням діяти відповідно до вимог права, закону, особливу увагу варто приділяти як засвоєнню системи знань учнями, так і розумінню ними обов’язковості правових норм для всіх членів суспільства.
ВідповістиВидалитиУкраїна є багатонаціональною державою, в якій органічно переплетені культури багатьох народів, їх традиції, звичаї, вірування, обряди. Органічне поєднання національного і загальнолюдського – це необхідна передумова розвитку і збагачення кожної культури. Життєві реалії зумовлюють формування концепції полікультуралізму, котра акцентує увагу на загальнолюдських цінностях, на принципах рівноправного співіснування різних форм культурного життя та стверджують необхідність підготовки учнів до взаємодії із соціальним середовищем, формування в них соціальних та комунікативних навичок, почуття власної гідності, відповідальності, здатності визначати власну активну життєву позицію тощо
Що являється змістом громадянськості? Це - система загальнолюдського ціннісного ставлення до глобальних, державних проблем, соціальних груп, окремих особистостей, їх діяльності, до явищ громадського життя та свідомості.
ВідповістиВидалитиОдним із головних завдань громадянського виховання має бути розвиток патріотизму - любові до свого народу, до Батьківщини, до її національних героїв та історичного минулого.
Виховання патріотизму особистості передбачає прищеплення національної свідомості. Важливим показником громадянської зрілості є збереження української мови, досконале володіння нею. В умовах глобалізації людського суспільства громадянське виховання включає також почуття єдності й унікальності життя на Землі, повагу до всіх народів, їх прав, інтересів і цінностей.
Вважливим є виховання розвиненої правосвідомості - усвідомлення своїх прав, свобод, обов'язків. Однією з важливих складових змісту громадянського виховання є розвиток політичної культури. Вона включає належну політичну компетентність, знання про державу, політичні організації та інститути, принципи, процедури та регламенти суспільної взаємодії, порядок виборів.
Ще однією важливою складовою громадянського виховання є моральне виховання. Воно включає прищеплення гуманістичних рис. Значне місце у змісті громадянського виховання займає формування культури поведінки особистості, що ґрунтується на нормах моралі, законів, традицій, учинків людини. Загальнолюдські аспекти громадянського виховання мають за мету формування в особистості свідомого прагнення до захисту та збереження світової духовної культури.
Тезис о том, что политика и образования несовместимы, является не только ложным в своей сути, но и лицемерным в системе формирования граждан, способных к сознательному общественному выбору. Согласен с авторами статей, что образование только тогда сможет выполнять свою общественную функцию полноценно, когда формирует конкретно исторический тип личности, а не абстрактного, оторванного от жизни «гомо сапиенса». Конкретным результатом образовательного процесса и, в то же время – условием функционирования образования как социального института, является гражданин данного государства, в том числе и Украины. Поэтому не случайно великий Аристотель называл человека «политическим животным» то есть гражданином.
ВідповістиВидалитиВоистину, Платон мне друг, и истина у нас одна !
ВидалитиАристотель
Від рівня освіти залежить якою наша країна буде завтра. Відповідно до цього бачення і формується вимога до нового громадянина, нової людини: які знання та компетентності потрібні, в якому об’ємі, якої якості, і котрі з них мають забезпечити конкурентоспроможність на сучасному ринку праці.
ВідповістиВидалитиБезперечно, необхідною умовою для формування високорозвиненої особистості сьогодні є налагоджене функціонування дієвого механізму виховання, що ґрунтується на багатовікових основах духовності, державності, патріотизму, соборності та відповідальності. Саме патріотичне виховання виступає важливим чинником формування активного громадянина здатного до забезпечення сталого розвитку держави.
Тому першочергово необхідно знайти пріоритетні напрямки патріотичного виховання в освітньому просторі України та необхідні інструменти для приведення його у відповідність з потребами сьогодення.
Побудова нового демократичного, гуманного суспільства, яке орієнтується на високі національні і загальнолюдські цінності, набуває, насамперед, виховного характеру. Особливо це стосується підростаючого покоління, якому в недалекому майбутньому відстоювати та примножувати здобутки нашої незалежності. Зараз, в умовах економічної, політичної кризи, відбувається інтенсивний процес соціальної і моральної деградації частини учнівської молоді, надмірного захоплення негативними формами комерційного бізнесу і низькопробною культурою. Відтак, притуплюються природні потреби в пізнанні, втрачається інтерес до чесної праці, знецінюються духовні ідеали
ВідповістиВидалитиВиховання громадянина має бути спрямованим на розвиток патріотизму, національної самосвідомості, культури міжетнічних відносин, планетарної свідомості, правосвідомості, політичної культури, дбайливого ставлення до природи, моральності, культури поведінки особистості.
ВідповістиВидалитиЗастосування форм і методів громадянського виховання покликане формувати в особистості когнітивні, нормативні та поведінкові норми, вміння міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, аналізувати проблеми, робити власні висновки, брати участь у громадському житті, набувати вмінь та навичок адаптації, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізовуватися тощо.
Оскільки першочерговим завданням виховного процесу є підготовка учнівської молоді до повноцінного життя та праці, випускник сучасної школи, який житиме і діятиме в умовах постіндустріального суспільства, повинен вміти гнучко адаптовуватися до різноманітних життєвих ситуацій, самостійно отримувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці, бути суспільно активним, комунікабельним, контактним в різноманітних соціальних групах, уміти критично мислити, попереджувати конфліктні ситуації або вміло виходити із них.
ВідповістиВидалитиЕфективність громадянського виховання великою мірою залежить від соціальних відносин, що склалися в суспільстві, а також від технологій, котрі використовуються педагогами для формування громадянської самосвідомості учнівської молоді.
Показниками громадянської активності є реалізація здобутих громадянських знань, власних прав, свобод і обов’язків; ініціативність; здатність до самоактуалізації та лідерства у колективі; вміння самостійно робити вибір і приймати рішення; вмотивована інформаційна діяльність. Основними критеріальними показниками здатності до соціальної взаємодії визначено: соціальну орієнтацію; прагнення до соціальної гармонії; здатність до колективної діяльності; позитивно спрямовану комунікативність; толерантне ставлення до інших; гуманізацію взаємин.
ВідповістиВидалитиЗвичайно, ЗМІ не можуть забезпечити систематичне і глибоке засвоєння політичних знань. Це завдання спеціальних освітніх установ. Та все-таки мас-медіа, супроводжуючи людину протягом усього життя, у тому числі й після завершення навчання, значною мірою впливають на сприйняття нею політичної та соціальної інформації.
Воспитание гражданина и патриота, осознающего цели и задачи жизнедеятельности личности, общества и государства, их роли в культурно-историческом развитии, способного к сохранению и приумножению духовно-нравственных ценностей, традиций и достижений своего Отечества, является одной из приоритетных задач, без выполнения которой невозможно возрождение величия и будущее Украины.
ВідповістиВидалитиАристотель підкреслював, що людина є «політичною твариною», тому і існує у суспільстві собі подібних. Як відомо, між поняттями «знати» та «використовувати» ці знання на практиці, існує досить велика відстань. Тому головну увагу у сфері громадянської освіти слід приділяти саме напрацюванню навичок реальної участі громадян у формуванні та реалізації державної політики, моделюванню практичних ситуацій. Серйозною перешкодою на шляху громадянської освіти є розрив між теоретичними знаннями та повсякденною соціальною практикою. Для того щоб виправити таку ситуацію необхідно широке залучення молоді до практичної діяльності у сфері побудови громадянського суспільства. Методами реалізації цих завдань може бути участь молоді у дитячих та молодіжних громадських організаціях, у роботі шкільного самоврядування участь та врешті-решт у роботі консультативно-дорадчих органах при органах влади. Це дасть змогу на власному досвіді опанувати знання щодо функціонування державного механізму в Україні, принципів роботи органів влади та взаємодії з інститутами громадянського суспільства.
ВідповістиВидалитиВважаю, що сучасна учнівська молодь є скоріше об’єктом, а не суб’єктом становлення громадянської культури, усупереч суспільним потребам і державним деклараціям. Вирішення проблем формування та розвитку громадянської культури молоді полягає не стільки в удосконаленні системи державної молодіжної політики, скільки у вирішенні фундаментальних проблем становлення правової держави та громадянського суспільства. Яким чином і наскільки успішно розвиватиметься Україна, зрештою, залежить від рівня громадянської культури кожного громадянина, від громадянських цінностей, ідеалів, норм.
ВідповістиВидалитиОднією з головних проблем для України на сучасному етапі є низький рівень довіри населення до державних структур, як законодавчих, так і виконавчих, а звідси витікає й невисокий рівень підтримки дій владних інституцій. У зв’язку з цим значно ускладнюється можливість проведення успішних соціально-економічних реформ, модернізація економіки та подальші демократичні перетворення українського суспільства. Зазначимо, що процес розбудови громадянського суспільства є досить складним і тривалим. А формування громадянської культури, таких базових понять, як «громадянське суспільство», «демократія», «верховенство права», розуміння принципу поділу влади, узгодження інтересів, слід розпочинати ще з дитинства.
ВідповістиВидалитиАктуальність громадянського виховання в Україні" зумовлюється водночас процесом відродження нації. Для України, яка є поліетнічною державою, громадянське виховання відіграє особливо важливу роль ще й тому, що воно покликане сприяти формуванню соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, можливе об'єднання різних етносів і регіонів України задля розбудови й вдосконалення суверенної, демократичної держави, громадянського суспільства.
ВідповістиВидалитиЦі процеси вимагають формування громадянської культури. Важливу роль у цьому плані відіграють всі ланки системи освіти загалом і громадянська освіта та виховання, зокрема, особливо у суспільстві перехідному, де вони не тільки підтримують, а й закладають основи демократичної ментальності, формують у громадян ідеї та поняття про права і обов'язки людини, виховують здатність до критичного мислення, уміння відстоювати свої права, інтереси, переконання, усвідомлювати свої обов'язки та виявляти толерантність до поглядів іншої людини, керуватися у вияві соціальної активності демократичними принципами.
Безперечно, громадянське виховання у сучасному виховному процесі має надзвичайно важливе значення. Повноцінне формування особистості не може позитивно реалізовуватися без громадянської основи. Сьогодні як ніколи важливо спрямовувати молодь на вибір громадянсько-національних ідеалів та ціннісних орієнтацій у житті. Всебічне виховання підростаючої особистості в наш час не має сенсу без громадянського компонента. Ефективність виховання громадянськості, як і багатьох інших особистісних характеристик, значною мірою визначається реалізацією у виховному процесі діяльнісного підходу, відповідно до якого в структурі особистості виникають і закріплюються передусім ті новоутворення, у «конструювання» яких індивід вкладає свої почуття, власну працю, енергію, конкретну дію, проявляючи цілеспрямовану активність.
ВідповістиВидалитиЯ гадаю,що національні товариства сприяють формуванню людини як патріотичного громадянина своєї держави. В південному
ВідповістиВидалитирегіоні Україні на сучасному етапі дедалі активніше розгортається діяльність
національно-культурних товариств. Саме завдяки їх зусиллям відбувається духовне відродження національних меншин та формування атмосфери
толерантності, взаєморозуміння і взаємоповаги, утвердження міжетнічного
миру і злагоди.За роки незалежності за ініціативою національно-культурних товариств та завдяки сприянню органів державної влади
різними мовами видано безліч підручників, навчальних
посібників та художньої літератури.
Возьмём к примеру, о.Хортица и Запорожское казачество. На основе исторических данных, об этих героях, «эхо» которых доходит к нам и сейчас, и формирует патриотизм к родине!
ВидалитиНационально-культурные общества объединяют своей деятельностью людей разных национальностей, вероисповедания, профессии, статуса. Таким образом, позитивное влияние национально-культурных обществ влияет на формирование патриотов страны.
Ирина.19.
ВідповістиВидалитиОбразование - это основа духовного, социального и экономического развития общества и государства.
Целью образования является всестороннее развитие человека как личности и высшей ценности общества, развитие его талантов, умственных и физических способностей, воспитание высоких нравственных качеств, обогащение на этой основе интеллектуального, творческого, культурного потенциала народа, обеспечение общественного производства и социально-культурной сферы квалифицированными работниками, специалистами.
Одной из главных целей образования есть формирование граждан, способных к сознательному общественному выбору. Чтобы достичь этой цели, необходимо образование, которое бы основывалось на демократии, национальном самосознании, уважении и общедоступности.
Полная информированность учащихся и активное участие граждан в жизни общества являются главными факторами в формировании граждан к сознательному общественному выбору.
Патриотизм – это идеология, характерной чертой которой является возвышенное отношение к символам социальной группы, к которой относится человек.
ВідповістиВидалитиФормирование патриотизма, на мой взгляд, возможно при условии активного задействования граждан в жизнь общества и страны в целом. Только когда гражданин страны полностью идентифицирует себя с обществом, в котором живет, с государством, его политическим режимом, только тогда, будет воспитан глубокий патриотизм к стране.
Политическая система существенно влияет на формирование гражданского мировоззрения участников учебно-воспитательного процесса.
ВідповістиВидалитиК сожалению, в большей степени, это негативное влияние. В силу того, что политическая система, «сегодня», носит не стабильный характер, участники учебно-воспитательного процесса попадают под ложные политические стереотипы, получают ложную информацию. Так же, на негативное формирование гражданского мировоззрения участников учебно-воспитательного процесса влияет не всегда правдивая информация СМИ о политической сфере. Это в свою очередь приводит участников учебно-воспитательного процесса к формированию ошибочного мнения.
Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток
ВідповістиВидалитиполітичної культури. Вона включає належну політичну компетентність,
знання про типи держав, політичне влаштування суспільства, політичні
організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної
взаємодії, виборчу систему. Політична культура виявляється також у
лояльному і водночас критично вимогливому ставленні людей до
держави, її установ, органів влади, у здатності громадян брати участь у
прийнятті рішень, які мають впливати на владу.
Процес розбудови правової держави, заснованої на верховенстві права та пріоритеті прав і свобод людини, формування громадянського суспільства в сучасній Україні потребує виховання компетентних, відповідальних, свідомих громадян. Молоді потрібні не тільки правові знання, а й сформовані вміння, навички, життєва позиція, компетентність, яких потребує демократичне громадянське суспільство. Демократизація суспільних відносин сприяє підвищенню активності особи як суб’єкта цих відносин, а тому й вимагає глибокого розуміння нею процесів, що відбуваються у суспільстві, їх сутності, особливостей організації, функціонування та керування ними. Сучасні реалії в українському суспільстві обумовлюють потребу в поглибленому дослідженні сутності правової культури як компонента духовної культури суспільства, групи, особистості, висвітлення впливу теоретико-методологічного потенціалу суспільства, соціальної практики у правовиховному процесі. У відповідності з цим визначається значення рівня правової культури як показника правового прогресу, цивілізованості суспільства взагалі, держави і окремої особи зокрема.
ВідповістиВидалитиПроцесс формирования гражданской идентичности на постсоветском пространстве не завершен и носит противоречивый характер. Гражданская идентичность - это компромиссный вариант идентификации личности в переходном обществе. Именно поэтому возникают противоречия между процессом создания национальных государств и формированием гражданской идентичности, между патриотизмом и национализмом. Поэтому современная система образования должна формировать, прежде всего, конкурентоспособного, современного специалиста. Если молодой человек не сможет реализовать свой творческий, научный потенциал, развить и приумножить свой человеческий капитал в своей стране - он никогда не станет истинным патриотом.
ВідповістиВидалитиУважаемые участники конференции, считаем очень важным активное обсуждение предложенных вопросов, потому что современный этап развития общества показывает, что политические процессы оказывают непосредственное влияние на образовательную сферу, особенно в тех направлениях, которые касаются формирование гражданской компетентности всех участников учебно-воспитательного процесса. Считаем дискуссию продуктивной и содержательной.
ВідповістиВидалити