Шановні колеги! Раді Вас вітати знову на нашому V Форумі "Особистість в єдиному освітньому просторі". Мовно-літературна освіта особистості сьогодні є чи не найактуальнішою темою, бо якщо не торкатися політичного бачення мовного питання, то для сучасної молоді пріоритетними мають бути постулати, що багатомовність (знання багатьох мов) - це актуально, що володіння культурою мовлення - це ознака освіченої людини, що "скільки ти знаєш мов - стільки разів ти людина" - не просто вислів, а реалії нашого сьогодення. Презентувати свою країну, не знаючи досконало рідної мови, не можна, так як і пізнати нове, передове, збагатитися надбаннями інших народів, не знаючи мови оригіналу теж важко. Завдяки бібліотечним фондам друкованих видань, електронним бібліотекам всесвітньої мережі Інтернет, дистанційній формі навчання сучасні учні, студенти і всі бажаючі можуть самоудосконалювати свою культуру мовлення, а як відомо, самоосвіта, самовиховання, саморозвиток не мають меж. Якщо людина чисто, красиво, правильно, логічно висловлюється , то і дії її будуть вмотивовані, корисні для плідної діяльності. Запоріжжя, ОІППО, к.п.н. Шацька Н.М.
Найщиріші вітання всім учасникам У Міжнародного! Чи можна "вимірювати" мовно-літературну освіту на сучасному етапі? Які критерії такого виміру? Як навчати учнів у полікультурному середовищі? Як розвивати читацьку компетентність учня в добу інформаційно-комунікаційних технологій? На ці та багато інших насущних запитань спробуємо дати відповідь. Запрошуємо до діалогу, дискусії всіх небайдужих до означених проблем. Не залишаймося осторонь майбутнього. Із повагою й надією на плідне спілкування, Галина Корицька (к.філ.н., доцент Запорізького ОІППО, член оргкомітету Форуму).
Шановні організатори й учасники форуму. Справді, чи можна «вимірювати» мовно-літературну освіту (в будь-які часи)? Якщо ставити це питання-запитання, то з усвідомленням і розумінням його умовності. Чи можна об’єктивно «точно виміряти» глибину душі мовної особистості? Вважаю, що не можна. Водночас, потрібно зазначити, що застосування статистичних методів у науково-педагогічних дослідженнях – вимога часу. Виміряти можна рівень окремих навчальних досягнень учнів за певними критеріями і їх показниками (скажімо, мотиваційно-цільовим, когнітивним, діяльнісним критеріями), рівень педагогічної діяльності вчителя (за В. Безпальком, Г. Єльніковою, недостатній, критичний, достатній, високий рівні) – за критеріями «готовність учителя-словесника до здійснення педагогічної діяльності», «власне педагогічна діяльність учителя-словесника», «результативність педагогічної діяльності вчителя-словесника» тощо. З повагою, доктор пед. наук, проф. Житомирського державного університету імені Івана Франка Оксана Кучерук.
Вдячна, пані Оксано, що знайшли можливість долучитися до обговорення насущних освітянських проблем. Як на мене, зазначені Вами критерії є важливими. Проте "мудруємо", "удосконалюємо" їх і водночас втрачаємо вчителя. А сама "межа" такого критеріального підходу є, практично, невидима. Буває, «результативність педагогічної діяльності вчителя-словесника» призводить до "педагогічного вигорання". Зараз у соцмережах активно обговорюється питання атестації педпрацівників. У нас є можливість повернути вчителя до творчої співпраці. Тільки злагоджено, виважено можна досягти результату.
Шановна Галино Романівно, безумовно, Ви маєте рацію в стратегічному баченні порушеної Вами проблеми. Будь-які вимірювання є умовними, надто у сфері педагогіки. Учитель також має це розуміти й водночас творити ідеї, розвивати їх, "засівати" корисне, добре, вічне та "пожинати" плоди своєї праці. Проблема вимірювання - непроста, бо місія вчителя - складна й дуже відповідальна.
Шановні організатори та учасники форуму! Вдячна за нагоду ознайомитись із кращими здобутками науковців із різних областей України. Галино Романівно, проблеми, які Ви піднімаєте у статті, надзвичайно актуальні. У Державному Стандарті базової і повної середньої освіти, зокрема, відзначено, що “зростає роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поновлювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності ”. У статті Пентилюк М. «Теоретичні орієнтири сучасної української лінгводидактики» детально розкрито поняття когнітивної методики навчання. Цілком згодна з думкою автора, що в учнів ще недостатньо сформовані уміння застосовувати мовні знання в конкретних життєвих ситуаціях. На уроках української мови бажано звертати увагу на комунікативну лінію, розвивати пізнавальні (когнітивні) компетенції. На думку Пентилюк М., «Для реалізації мовної когнітивної методики навчання мови провідними постають когнітивний, комунікативно-діяльнісний, соціокультурний, функціонально-стилістичний підходи, упровадження яких можливе за умови навчання на текстовій основі, оскільки текст є носієм інформації, засобом пізнання довкілля, формування в учнів національно-мовної картини світу». Під час підготовки до уроку української мови учитель повинен добирати такі завдання, які підвищать інтерес до вивчення предмету, будуть виконувати виховну функцію. Отже, когнітивна методика навчання мови передбачає, передусім, визначення мети, завдань уроку, використання таких педагогічних технологій, які забезпечать ефективне вивчення мовного матеріалу, сприятимуть виробленню комунікативних здібностей та пізнавальних компетенцій учнів. Як зазначає О. Виноградова, «… когнітивні аспекти функціонування особистості та інтелект людини виявляються якраз у мові».
Вітаю, Галино Анатоліївно! Вдячна за небайдужість до означеного питання. Когнітивна методика навчання мови зумовлена необхідністю переосмислення основних завдань засвоєння учнями української мови, переакцентацією мети мовної освіти з формування лінгвістичної компетенції на комунікативну, що є головною метою мовної освіти в Україні. Своєрідність цієї методики полягає в тлумаченні навчальних мовних одиниць як концептів — носіїв етнокультурної інформації особливих сигналів конкретного світу. І дійсно, для реалізації когнітивної методики навчання мови провідними постають когнітивний, комунікативно-діяльнісний, соціокультурний, функціонально-стилістичний підходи.
Добрий день, шановні колеги! Питання, які піднімають учасники форуму є сьогодні надзвичайно актуальними. Як бачимо на прикладах сьогодення, на формування мовної особистості впливають соціальні закономірності, обумовлені історичними умовами суспільного розвитку, а процес становлення мовної особистості має свої специфічні закономірності. Комунікативна компетентність залежить від змін, які відбуваються в суспільстві, і наріжними поняттями в новій моделі комунікативної культури молоді повинні стати толерантність, діалог та конструктивна співпраця. Для випускників загальноосвітніх навчальних закладів досить актуальним залишається питання їхньої соціальної мобільності, необхідності змін у міжособистісній мовній поведінці в поліетнічному середовищі. Опанування стратегії спілкування, що використовується в різних ситуаціях, формування комунікативної компетентності має стати основою підготовки мовної особистості. Формування мовної особистості є важливою глобальною тенденцією, унаслідок того, що оточення людини стає полікультурним і соціально-орієнтованим на розвиток людини і цивілізації в цілому, відкритішим для формування міжнародного освітнього середовища, національним за характером знань і залученням людини до світових цінностей. Людина стає особою лише в процесі соціалізації, тобто спілкування, взаємодії з іншими людьми. Поза людським суспільством духовний, соціальний, психічний розвиток відбуватися не може.
Шановні учасники! Теми для обговорення звісно є дуже актуальними та злободенними, тому що перед нами стоять завдання: навчити дитину вдумливо читати і розуміти зміст, грамотно висловлювати власні думки та робити висновки, оперувати поняттями та науковими термінами, виявляючи, таким чином, свою грамотність, освіченість та розум. Людина – мисляча істота, мислити – це значить жити. Роль учителя в цьому процесі має дуже важливе значення. Але «технічно-інформаційний вибух» у нашому сучасному навчальному процесі навчання має як свої плюси, так і мінуси. З появою комп’ютерних технологій у мовному аспекті – хаос. Діти перестали вчитись розмовляти, вони почали натискати на клавіші. От вам і мовленнєва компетентність. Мабуть, перш ніж дати дитині нову іграшку, потрібно їй докладно пояснити, що вона має допомогти їй у навчанні, а не замінити його; має збагатити мову новими, не знайомими раніше, мовними зворотами та термінами, навчити правильної використовувати їх у мовному потоці, а не замінити процес спілкування з друзями, рідними та однокласниками. Без керування цим процесом з боку вчителів та батьків, учні обирають для себе найлегший, найбезболісніший спосіб. Жахливо те, що більшість дітей не можуть сформулювати речення, щоб висловити свої міркування, думки. А вони – наше майбутнє. Комп’ютер має займати місце паралельно з книгою, а не витісняти її. Дехто вважає, що зараз важливіше розвивати в дитині таку компетентність, яка допоможе їй «вижити» в складних сучасних умовах життя (до речі, частина дітей теж так вважають). А я вважаю, що це слово «вижити» якраз і містить в собі такі компетентності, як загальнокультурна, мовленнєва, комунікативна, інформаційна, навчально-пізнавальна та інші життєво важливі компетентності.
Шановні колеги! Раді Вас вітати знову на нашому V Форумі "Особистість в єдиному освітньому просторі". Мовно-літературна освіта особистості сьогодні є чи не найактуальнішою темою, бо якщо не торкатися політичного бачення мовного питання, то для сучасної молоді пріоритетними мають бути постулати, що багатомовність (знання багатьох мов) - це актуально, що володіння культурою мовлення - це ознака освіченої людини, що "скільки ти знаєш мов - стільки разів ти людина" - не просто вислів, а реалії нашого сьогодення. Презентувати свою країну, не знаючи досконало рідної мови, не можна, так як і пізнати нове, передове, збагатитися надбаннями інших народів, не знаючи мови оригіналу теж важко. Завдяки бібліотечним фондам друкованих видань, електронним бібліотекам всесвітньої мережі Інтернет, дистанційній формі навчання сучасні учні, студенти і всі бажаючі можуть самоудосконалювати свою культуру мовлення, а як відомо, самоосвіта, самовиховання, саморозвиток не мають меж. Якщо людина чисто, красиво, правильно, логічно висловлюється , то і дії її будуть вмотивовані, корисні для плідної діяльності. Запоріжжя, ОІППО, к.п.н. Шацька Н.М.
ВідповістиВидалитиНайщиріші вітання всім учасникам У Міжнародного! Чи можна "вимірювати" мовно-літературну освіту на сучасному етапі? Які критерії такого виміру? Як навчати учнів у полікультурному середовищі? Як розвивати читацьку компетентність учня в добу інформаційно-комунікаційних технологій? На ці та багато інших насущних запитань спробуємо дати відповідь. Запрошуємо до діалогу, дискусії всіх небайдужих до означених проблем. Не залишаймося осторонь майбутнього. Із повагою й надією на плідне спілкування, Галина Корицька (к.філ.н., доцент Запорізького ОІППО, член оргкомітету Форуму).
ВідповістиВидалитиШановні організатори й учасники форуму. Справді, чи можна «вимірювати» мовно-літературну освіту (в будь-які часи)? Якщо ставити це питання-запитання, то з усвідомленням і розумінням його умовності. Чи можна об’єктивно «точно виміряти» глибину душі мовної особистості? Вважаю, що не можна. Водночас, потрібно зазначити, що застосування статистичних методів у науково-педагогічних дослідженнях – вимога часу. Виміряти можна рівень окремих навчальних досягнень учнів за певними критеріями і їх показниками (скажімо, мотиваційно-цільовим, когнітивним, діяльнісним критеріями), рівень педагогічної діяльності вчителя (за В. Безпальком, Г. Єльніковою, недостатній, критичний, достатній, високий рівні) – за критеріями «готовність учителя-словесника до здійснення педагогічної діяльності», «власне педагогічна діяльність учителя-словесника», «результативність педагогічної діяльності вчителя-словесника» тощо. З повагою, доктор пед. наук, проф. Житомирського державного університету імені Івана Франка Оксана Кучерук.
ВідповістиВидалитиВдячна, пані Оксано, що знайшли можливість долучитися до обговорення насущних освітянських проблем. Як на мене, зазначені Вами критерії є важливими. Проте "мудруємо", "удосконалюємо" їх і водночас втрачаємо вчителя. А сама "межа" такого критеріального підходу є, практично, невидима. Буває, «результативність педагогічної діяльності вчителя-словесника» призводить до "педагогічного вигорання". Зараз у соцмережах активно обговорюється питання атестації педпрацівників. У нас є можливість повернути вчителя до творчої співпраці. Тільки злагоджено, виважено можна досягти результату.
ВидалитиШановна Галино Романівно, безумовно, Ви маєте рацію в стратегічному баченні порушеної Вами проблеми. Будь-які вимірювання є умовними, надто у сфері педагогіки. Учитель також має це розуміти й водночас творити ідеї, розвивати їх, "засівати" корисне, добре, вічне та "пожинати" плоди своєї праці. Проблема вимірювання - непроста, бо місія вчителя - складна й дуже відповідальна.
ВидалитиШановні організатори та учасники форуму! Вдячна за нагоду ознайомитись із кращими здобутками науковців із різних областей України. Галино Романівно, проблеми, які Ви піднімаєте у статті, надзвичайно актуальні. У Державному Стандарті базової і повної середньої освіти, зокрема, відзначено, що “зростає роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поновлювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності ”. У статті Пентилюк М. «Теоретичні орієнтири сучасної української лінгводидактики» детально розкрито поняття когнітивної методики навчання. Цілком згодна з думкою автора, що в учнів ще недостатньо сформовані уміння застосовувати мовні знання в конкретних життєвих ситуаціях. На уроках української мови бажано звертати увагу на комунікативну лінію, розвивати пізнавальні (когнітивні) компетенції. На думку Пентилюк М., «Для реалізації мовної когнітивної методики навчання мови провідними постають когнітивний, комунікативно-діяльнісний, соціокультурний, функціонально-стилістичний підходи, упровадження яких можливе за умови навчання на текстовій основі, оскільки текст є носієм інформації, засобом пізнання довкілля, формування в учнів національно-мовної картини світу». Під час підготовки до уроку української мови учитель повинен добирати такі завдання, які підвищать інтерес до вивчення предмету, будуть виконувати виховну функцію. Отже, когнітивна методика навчання мови передбачає, передусім, визначення мети, завдань уроку, використання таких педагогічних технологій, які забезпечать ефективне вивчення мовного матеріалу, сприятимуть виробленню комунікативних здібностей та пізнавальних компетенцій учнів. Як зазначає О. Виноградова, «… когнітивні аспекти функціонування особистості та інтелект людини виявляються якраз у мові».
ВідповістиВидалитиВітаю, Галино Анатоліївно! Вдячна за небайдужість до означеного питання. Когнітивна методика навчання мови зумовлена необхідністю переосмислення основних завдань засвоєння учнями української мови, переакцентацією мети мовної освіти з формування лінгвістичної компетенції на комунікативну, що є головною метою мовної освіти в Україні. Своєрідність цієї методики полягає в тлумаченні навчальних мовних одиниць як концептів — носіїв етнокультурної інформації особливих сигналів конкретного світу. І дійсно, для реалізації когнітивної методики навчання мови провідними постають когнітивний, комунікативно-діяльнісний, соціокультурний, функціонально-стилістичний підходи.
ВидалитиДобрий день, шановні колеги! Питання, які піднімають учасники форуму є сьогодні надзвичайно актуальними. Як бачимо на прикладах сьогодення, на формування мовної особистості впливають соціальні закономірності, обумовлені історичними умовами суспільного розвитку, а процес становлення мовної особистості має свої специфічні закономірності. Комунікативна компетентність залежить від змін, які відбуваються в суспільстві, і наріжними поняттями в новій моделі комунікативної культури молоді повинні стати толерантність, діалог та конструктивна співпраця. Для випускників загальноосвітніх навчальних закладів досить актуальним залишається питання їхньої соціальної мобільності, необхідності змін у міжособистісній мовній поведінці в поліетнічному середовищі. Опанування стратегії спілкування, що використовується в різних ситуаціях, формування комунікативної компетентності має стати основою підготовки мовної особистості. Формування мовної особистості є важливою глобальною тенденцією, унаслідок того, що оточення людини стає полікультурним і соціально-орієнтованим на розвиток людини і цивілізації в цілому, відкритішим для формування міжнародного освітнього середовища, національним за характером знань і залученням людини до світових цінностей. Людина стає особою лише в процесі соціалізації, тобто спілкування, взаємодії з іншими людьми. Поза людським суспільством духовний, соціальний, психічний розвиток відбуватися не може.
ВідповістиВидалитиШановні учасники! Теми для обговорення звісно є дуже актуальними та злободенними, тому що перед нами стоять завдання: навчити дитину вдумливо читати і розуміти зміст, грамотно висловлювати власні думки та робити висновки, оперувати поняттями та науковими термінами, виявляючи, таким чином, свою грамотність, освіченість та розум. Людина – мисляча істота, мислити – це значить жити. Роль учителя в цьому процесі має дуже важливе значення. Але «технічно-інформаційний вибух» у нашому сучасному навчальному процесі навчання має як свої плюси, так і мінуси. З появою комп’ютерних технологій у мовному аспекті – хаос. Діти перестали вчитись розмовляти, вони почали натискати на клавіші. От вам і мовленнєва компетентність. Мабуть, перш ніж дати дитині нову іграшку, потрібно їй докладно пояснити, що вона має допомогти їй у навчанні, а не замінити його; має збагатити мову новими, не знайомими раніше, мовними зворотами та термінами, навчити правильної використовувати їх у мовному потоці, а не замінити процес спілкування з друзями, рідними та однокласниками. Без керування цим процесом з боку вчителів та батьків, учні обирають для себе найлегший, найбезболісніший спосіб. Жахливо те, що більшість дітей не можуть сформулювати речення, щоб висловити свої міркування, думки. А вони – наше майбутнє. Комп’ютер має займати місце паралельно з книгою, а не витісняти її. Дехто вважає, що зараз важливіше розвивати в дитині таку компетентність, яка допоможе їй «вижити» в складних сучасних умовах життя (до речі, частина дітей теж так вважають). А я вважаю, що це слово «вижити» якраз і містить в собі такі компетентності, як загальнокультурна, мовленнєва, комунікативна, інформаційна, навчально-пізнавальна та інші життєво важливі компетентності.
ВідповістиВидалити